Я - жінка. Ви чуєте, люди, я свічка,
Запалена Господом на віки.
Неправда, що я ребро чоловіче,
Цю казку вигадали чоловіки. Я - жінка. Я - річка бурхлива й невпинна,
Що в повінь зриває верхи берегів.
Хто каже, що я підкорятися звикла?
Це ще одна вигадка чоловіків.
Я - жінка. Природою створена пісня,
яку чоловік заспівати зумів.
Я мрія і спогад, майбутнє й колишнє,
Цілющий бальзам для чоловіків.
Я - жінка. Я вільна, як думка одвічна,
На думку не можна надіть кайдани.
Ти міг мене в рабство продати, коханий,
Я грішною стала б з твоєї вини.
Та я лише жінка, я прагну кохання,
Усе пробачаю тобі наперед.
З твоєї криниці я - крапля остання,
Для вуст уже згірклих я - липовий мед.
Я - жінка. Я враз перекинуся в зілля
І гоїти рани візьмуся тобі.
Я непередбачена, незрозуміла,
Я плачу від щастя, сміюся в журбі.
Я - жінка. Я, дійсно, слабка половина.
Нехай переможцям лаврові вінки!
Історію творять, звичайно, мужчини,
Але тільки так, як захочуть жінки.
